Допомагаємо

Серце в долоньках

Катерина Клюзко, керівник проекту “Серце в долоньках»

Катерина Клюзко, керівник проекту “Серце в долоньках»

Місце проведення: дитяче психіатричне відділення №12 на вулиці Фрунзе.

Час проведення: кожна неділя об 11:00

Кількість залучених волонтерів: від 5 до 10 осіб

Контакти автора: 096 706 29 43


Що Ви вважаєте найсуттєвішими результатами та найбільшим успіхом ініціативи?


У першу чергу, це робота з молоддю, що має безпосередній виховний характер. безпосередньо виховний процес. Студенти з київських вузів долучаються до волонтерства, таким чином запрошують своїх друзів і друзів друзів. У цей момент саме для волонтера відбувається переоцінка цінностей і життєвих пріорітетів, студенти відчувають власну причетність до громадської справи і розуміють, що все починається з тебе. У молодого покоління з’являється відповідальність і моральність! Розуміння понять «сім’я» і «виховання дітей».

Який вплив на громаду , на Вашу думку, справила ініціатива?


Виховний та психологічний. Волонтери, які відвідують психіатричне відділення, з повагою і розумінням ставляться до дітей із таких закладів, не осуджують їх і не відчувають страху перед ними. Ми не додаємо днів до життя цим дітям, але додаємо життя до їхніх днів.

Що Вас найбільше здивувало в процесі організації волонтерської ініціативи/ волонтерування?


Безперечно, кожного разу дивують діти, які після наших занять, коли ми п’ємо чай, пригощають усіх своїм печивом з комірки та дарують малюнки на згадку.

Які перешкоди Ви здолали, впроваджуючи волонтерську ініціативу?


Оганізація та мотивація волонтерів. Формування командної роботи і відчуття відповідальності для кожного учасника процесу.

Відгук про волонтерську ініціативу

Анастасія, волонтер

Анастасія, волонтер

Сегодня поменялись мои взгляды на некоторые вещи. Сегодня я расчувствовалась чуть ли не до слёз. Еще вчера я утверждала, что не люблю детей. А сегодня я оказалась в детском отделении психиатрической лечебницы. Я видела деток, мир которых ограничен пятью комнатами, тремя воспитательницами и обходами врачей. И нельзя сказать, что отношение к ним там сверхдоброе. Они не требуют приставок, навороченных компьютеров и дорогих развлечений. Они спросили, принесли ли мы им шарики. Одни слишком резвые, другие чересчур замкнутые. В их глазах зажигается что-то, когда открываешься им. А ведь не так и сложно уделить им несколько часов, поиграть с ними, порисовать, поскладывать тюльпанчики, поговорить. Вышло солнце. Стало теплее.

Фотокартки з заходів

фотокартки з заходів

фотокартки з заходів

Share |
Наші друзі